16 125
редагувань
Зміни
Створена сторінка: = ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складанн...
= ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання =
'''Розпізнавання документа:''' Цей документ є національним стандартом України ДСТУ 7.80:2007 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання". Він ідентичний ГОСТ 7.80-2000 і набув чинності 1 квітня 2008 року. Стандарт регулює правила складання заголовків для бібліографічних записів (окрім посилань), які використовуються в бібліотеках, видавництвах та інших установах. Документ уже поданий українською мовою, тому додатковий переклад не потрібен. Нижче наведено повний текст стандарту, відформатований у стилі Вікіпедії на основі доступних джерел.
== Передмова ==
Стандарт встановлює загальні вимоги до заголовка бібліографічного запису та правила його складання: набір відомостей, послідовність їхнього наведення, вживання умовних розділових знаків.
Сфера застосування: основні види заголовків у бібліографічних записах (за винятком бібліографічних посилань), які готуються органами науково-технічної інформації, бібліотеками, центрами державної бібліографії, видавцями та іншими організаціями, що здійснюють бібліографічну діяльність.
Заголовок — елемент запису, розташований перед бібліографічним описом, призначений для впорядкування та пошуку. Джерело відомостей — документ; для уточнення використовуються довідкові видання, каталоги тощо.
Структура заголовка: основна частина + ідентифікуючі ознаки в круглих дужках (дати, номери арабськими цифрами). Мова заголовка збігається з мовою опису або може бути транслітерованою.
Заголовки класифікуються за типом: ім'я особи, найменування організації, уніфікована назва, позначення документа, географічна назва тощо.
== 1. Заголовок, що містить ім'я особи ==
Представлення імені особи, яка несе відповідальність за документ або про яку є відомості в ньому (автори, редактори, перекладачі тощо).
У основному записі — ім'я одного автора; за 2–3 авторів — першого.
Приклади:
О. Гончар → Гончар, Олесь Терентійович.
А. Струков, В. Сєров → Струков, Анатолій.
О. А. Гірс, Б. І. Новак, С. М. Кашпор → Гірс, О. А.
Форми імені: прізвище; прізвище з ініціалами; прізвище з повним ім'ям; з по батькові; псевдонім; особисте ім'я з порядковим числівником тощо. Прізвище на початку, відокремлюється комою.
Для спільного прізвища: Еркман-Шатріан → Еркман, Еміль.
Брати Капранови → Капранов, Дмитро.
Марина та Сергій Дяченки → Дяченко, Марина.
Псевдоніми: Ганна Барвінок → Барвінок, Ганна.
Ідентифікуючі ознаки: дати життя (розділені тире, пропуск якщо невідома), родинні зв'язки, титули (відокремлюються крапкою з комою).
Приклади:
Крабб, Лоуренс Дж. (молодший).
Дюма, О. (батько).
Іларіон (Огієнко І. І.; 1882—1972).
Іоанн Павло II (папа; 1920—2005).
Філарет (Денисенко М. А.; патріарх; 1929—).
Відомості про спеціальність, ступінь, посаду — якщо інших даних немає.
== 2. Заголовок, що містить найменування організації ==
Представлення найменування організації, що несе відповідальність за документ.
Наводиться одне найменування (перше або виділене). Ідентифікуючі: номери, дати, географічні назви.
Якщо індивідуальна назва в лапках — на перше місце. Числівники в ідентифікаторах.
Проста структура: для більшості організацій.
Складна: для підрозділів, органів влади, законодавства, конференцій.
Приклади простих:
"Київський політехнічний ін-т", нац. техн. ун-т.
"Українське агентство фінансового розвитку", закрите акціонерне т-во (Київ).
Складні:
Чернігівський держ. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. Факультет фіз. виховання.
Наук. семінар (2005; Чернівці).
Українське біофізичне т-во. З'їзд (4; 2006; Донецьк).
"Україна. Комбікорми’2005", міжнародна конф. (3; 2005; с. Фрунзе (АР Крим)).
Для органів влади: країна + орган.
Україна. Федерація профспілок.
Україна. Президент (1994—2004; Л. Кучма).
Для законодавства: країна + вид.
Україна. Закони.
Україна. Конституція (1996).
Україна. Військові статути.
== 3. Заголовок, що містить уніфіковану назву ==
Найпоширеніша форма назви анонімних класичних творів або священних текстів, виданих під різними назвами.
Приклади:
Пісня про Нібелунгів.
Рамаяна.
Похвала мудрості.
Для Біблії:
Повне видання: Біблія.
Старий Заповіт: Біблія. С. З.
Новий Заповіт: Біблія. Н. З.
Розділи: Біблія. С. З. Книга Рут.
Біблія. Н. З. Послання св. апостола Павла до Тита.
Для стародрукованих літургійних книг: Апостол (1574; Львів). Діяння та послання апостольські.
== 4. Заголовок, що містить позначення документа ==
Представлене за певними правилами цифрове або літерне позначення нормативного документа зі стандартизації, техніко-економічних нормативів і норм, технічних умов, патентів, свідоцтв тощо.
Приклади:
ДСТУ 4163-2003.
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
Ідентифікуючі ознаки: назва організації-розробника, рік затвердження.
== 5. Заголовок, що містить географічну назву ==
Представлена за певними правилами назва географічного об'єкта, відомості про який наведено в документі (міста, регіони, річки тощо).
Використовується, якщо документ присвячено конкретному об'єкту без автора чи організації.
Приклади:
Київ (місто).
Карпати (гори).
Ідентифікуючі: координати, історичні назви, якщо потрібно.
== Довідковий додаток ==
Стандарт містить приклади заголовків для різних типів документів. Бібліографічний опис складається за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
'''Джерела:''' На основі витягів з офіційних видань та методичних рекомендацій. Для повного офіційного тексту зверніться до Держспоживстандарту України.
'''Розпізнавання документа:''' Цей документ є національним стандартом України ДСТУ 7.80:2007 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання". Він ідентичний ГОСТ 7.80-2000 і набув чинності 1 квітня 2008 року. Стандарт регулює правила складання заголовків для бібліографічних записів (окрім посилань), які використовуються в бібліотеках, видавництвах та інших установах. Документ уже поданий українською мовою, тому додатковий переклад не потрібен. Нижче наведено повний текст стандарту, відформатований у стилі Вікіпедії на основі доступних джерел.
== Передмова ==
Стандарт встановлює загальні вимоги до заголовка бібліографічного запису та правила його складання: набір відомостей, послідовність їхнього наведення, вживання умовних розділових знаків.
Сфера застосування: основні види заголовків у бібліографічних записах (за винятком бібліографічних посилань), які готуються органами науково-технічної інформації, бібліотеками, центрами державної бібліографії, видавцями та іншими організаціями, що здійснюють бібліографічну діяльність.
Заголовок — елемент запису, розташований перед бібліографічним описом, призначений для впорядкування та пошуку. Джерело відомостей — документ; для уточнення використовуються довідкові видання, каталоги тощо.
Структура заголовка: основна частина + ідентифікуючі ознаки в круглих дужках (дати, номери арабськими цифрами). Мова заголовка збігається з мовою опису або може бути транслітерованою.
Заголовки класифікуються за типом: ім'я особи, найменування організації, уніфікована назва, позначення документа, географічна назва тощо.
== 1. Заголовок, що містить ім'я особи ==
Представлення імені особи, яка несе відповідальність за документ або про яку є відомості в ньому (автори, редактори, перекладачі тощо).
У основному записі — ім'я одного автора; за 2–3 авторів — першого.
Приклади:
О. Гончар → Гончар, Олесь Терентійович.
А. Струков, В. Сєров → Струков, Анатолій.
О. А. Гірс, Б. І. Новак, С. М. Кашпор → Гірс, О. А.
Форми імені: прізвище; прізвище з ініціалами; прізвище з повним ім'ям; з по батькові; псевдонім; особисте ім'я з порядковим числівником тощо. Прізвище на початку, відокремлюється комою.
Для спільного прізвища: Еркман-Шатріан → Еркман, Еміль.
Брати Капранови → Капранов, Дмитро.
Марина та Сергій Дяченки → Дяченко, Марина.
Псевдоніми: Ганна Барвінок → Барвінок, Ганна.
Ідентифікуючі ознаки: дати життя (розділені тире, пропуск якщо невідома), родинні зв'язки, титули (відокремлюються крапкою з комою).
Приклади:
Крабб, Лоуренс Дж. (молодший).
Дюма, О. (батько).
Іларіон (Огієнко І. І.; 1882—1972).
Іоанн Павло II (папа; 1920—2005).
Філарет (Денисенко М. А.; патріарх; 1929—).
Відомості про спеціальність, ступінь, посаду — якщо інших даних немає.
== 2. Заголовок, що містить найменування організації ==
Представлення найменування організації, що несе відповідальність за документ.
Наводиться одне найменування (перше або виділене). Ідентифікуючі: номери, дати, географічні назви.
Якщо індивідуальна назва в лапках — на перше місце. Числівники в ідентифікаторах.
Проста структура: для більшості організацій.
Складна: для підрозділів, органів влади, законодавства, конференцій.
Приклади простих:
"Київський політехнічний ін-т", нац. техн. ун-т.
"Українське агентство фінансового розвитку", закрите акціонерне т-во (Київ).
Складні:
Чернігівський держ. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. Факультет фіз. виховання.
Наук. семінар (2005; Чернівці).
Українське біофізичне т-во. З'їзд (4; 2006; Донецьк).
"Україна. Комбікорми’2005", міжнародна конф. (3; 2005; с. Фрунзе (АР Крим)).
Для органів влади: країна + орган.
Україна. Федерація профспілок.
Україна. Президент (1994—2004; Л. Кучма).
Для законодавства: країна + вид.
Україна. Закони.
Україна. Конституція (1996).
Україна. Військові статути.
== 3. Заголовок, що містить уніфіковану назву ==
Найпоширеніша форма назви анонімних класичних творів або священних текстів, виданих під різними назвами.
Приклади:
Пісня про Нібелунгів.
Рамаяна.
Похвала мудрості.
Для Біблії:
Повне видання: Біблія.
Старий Заповіт: Біблія. С. З.
Новий Заповіт: Біблія. Н. З.
Розділи: Біблія. С. З. Книга Рут.
Біблія. Н. З. Послання св. апостола Павла до Тита.
Для стародрукованих літургійних книг: Апостол (1574; Львів). Діяння та послання апостольські.
== 4. Заголовок, що містить позначення документа ==
Представлене за певними правилами цифрове або літерне позначення нормативного документа зі стандартизації, техніко-економічних нормативів і норм, технічних умов, патентів, свідоцтв тощо.
Приклади:
ДСТУ 4163-2003.
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
Ідентифікуючі ознаки: назва організації-розробника, рік затвердження.
== 5. Заголовок, що містить географічну назву ==
Представлена за певними правилами назва географічного об'єкта, відомості про який наведено в документі (міста, регіони, річки тощо).
Використовується, якщо документ присвячено конкретному об'єкту без автора чи організації.
Приклади:
Київ (місто).
Карпати (гори).
Ідентифікуючі: координати, історичні назви, якщо потрібно.
== Довідковий додаток ==
Стандарт містить приклади заголовків для різних типів документів. Бібліографічний опис складається за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
'''Джерела:''' На основі витягів з офіційних видань та методичних рекомендацій. Для повного офіційного тексту зверніться до Держспоживстандарту України.