ДСТУ 7.80:2007

Зміст

ДСТУ 7.80:2007 Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання

Цей документ є національним стандартом України ДСТУ 7.80:2007 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання". Він ідентичний ГОСТ 7.80-2000 і набув чинності 1 квітня 2008 року. Стандарт регулює правила складання заголовків для бібліографічних записів (окрім посилань), які використовуються в бібліотеках, видавництвах та інших установах. Розроблено на основі міжнародних рекомендацій ІФЛА “Міжнародний стандартний бібліографічний опис” — ІSBD, що забезпечує сумісність бібліографічних ресурсів як на вітчизняному, так і на міжнародному рівнях.

Передмова

Стандарт встановлює загальні вимоги до заголовка бібліографічного запису та правила його складання: набір відомостей, послідовність їхнього наведення, вживання умовних розділових знаків.

Сфера застосування: основні види заголовків у бібліографічних записах (за винятком бібліографічних посилань), які готуються органами науково-технічної інформації, бібліотеками, центрами державної бібліографії, видавцями та іншими організаціями, що здійснюють бібліографічну діяльність. Заголовок — елемент запису, розташований перед бібліографічним описом, призначений для впорядкування та пошуку. Джерело відомостей — документ; для уточнення використовуються довідкові видання, каталоги тощо.

Структура заголовка: основна частина + ідентифікуючі ознаки в круглих дужках (дати, номери арабськими цифрами). Мова заголовка збігається з мовою опису або може бути транслітерованою.

Заголовки класифікуються за типом: ім'я особи, найменування організації, уніфікована назва, позначення документа, географічна назва тощо.

1. Заголовок, що містить ім'я особи

Представлення імені особи, яка несе відповідальність за документ або про яку є відомості в ньому (автори, редактори, перекладачі тощо).

У основному записі — ім'я одного автора; за 2–3 авторів — першого.

Приклади:

О. Гончар → Гончар, Олесь Терентійович.

А. Струков, В. Сєров → Струков, Анатолій.

О. А. Гірс, Б. І. Новак, С. М. Кашпор → Гірс, О. А.

Форми імені: прізвище; прізвище з ініціалами; прізвище з повним ім'ям; з по батькові; псевдонім; особисте ім'я з порядковим числівником тощо. Прізвище на початку, відокремлюється комою.

Для спільного прізвища:

Еркман-Шатріан → Еркман, Еміль.

Брати Капранови → Капранов, Дмитро.

Марина та Сергій Дяченки → Дяченко, Марина.

Псевдоніми:

Ганна Барвінок → Барвінок, Ганна.

Ідентифікуючі ознаки: дати життя (розділені тире, пропуск якщо невідома), родинні зв'язки, титули (відокремлюються крапкою з комою).

Приклади:

Крабб, Лоуренс Дж. (молодший).

Дюма, О. (батько).

Іларіон (Огієнко І. І.; 1882—1972).

Іоанн Павло II (папа; 1920—2005).

Філарет (Денисенко М. А.; патріарх; 1929—).

Відомості про спеціальність, ступінь, посаду — якщо інших даних немає.

2. Заголовок, що містить найменування організації

Представлення найменування організації, що несе відповідальність за документ.

Наводиться одне найменування (перше або виділене). Ідентифікуючі: номери, дати, географічні назви.

Якщо індивідуальна назва в лапках — на перше місце. Числівники в ідентифікаторах.

Проста структура: для більшості організацій.

Складна: для підрозділів, органів влади, законодавства, конференцій.

Приклади простих:

"Київський політехнічний ін-т", нац. техн. ун-т.

"Українське агентство фінансового розвитку", закрите акціонерне т-во (Київ).

Складні:

Чернігівський держ. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. Факультет фіз. виховання.

Наук. семінар (2005; Чернівці).

Українське біофізичне т-во. З'їзд (4; 2006; Донецьк).

"Україна. Комбікорми’2005", міжнародна конф. (3; 2005; с. Фрунзе (АР Крим)).

Для органів влади: країна + орган.

Україна. Федерація профспілок.

Україна. Президент (1994—2004; Л. Кучма).

Для законодавства: країна + вид.

Україна. Закони.

Україна. Конституція (1996).

Україна. Військові статути.

3. Заголовок, що містить уніфіковану назву

Найпоширеніша форма назви анонімних класичних творів або священних текстів, виданих під різними назвами.

Приклади:

Пісня про Нібелунгів.

Рамаяна.

Похвала мудрості.

Для Біблії:

Повне видання: Біблія.

Старий Заповіт: Біблія. С. З.

Новий Заповіт: Біблія. Н. З.

Розділи: Біблія. С. З. Книга Рут.

Біблія. Н. З. Послання св. апостола Павла до Тита.

Для стародрукованих літургійних книг: Апостол (1574; Львів). Діяння та послання апостольські.

4. Заголовок, що містить позначення документа

Представлене за певними правилами цифрове або літерне позначення нормативного документа зі стандартизації, техніко-економічних нормативів і норм, технічних умов, патентів, свідоцтв тощо.

Приклади:

ДСТУ 4163-2003.

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

Ідентифікуючі ознаки: назва організації-розробника, рік затвердження.

5. Заголовок, що містить географічну назву

Представлена за певними правилами назва географічного об'єкта, відомості про який наведено в документі (міста, регіони, річки тощо).

Використовується, якщо документ присвячено конкретному об'єкту без автора чи організації.

Приклади:

Київ (місто).

Карпати (гори).

Ідентифікуючі: координати, історичні назви, якщо потрібно.

Довідковий додаток

Стандарт містить приклади заголовків для різних типів документів. Бібліографічний опис складається за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.