Відкрити головне меню

unimarc.org.ua β

Відмінності між версіями «Додаток A: Коди мов»

Рядок 2: Рядок 2:
  
 
''Appendix A: Language Codes''
 
''Appendix A: Language Codes''
 +
 +
В УКРМАРК (відповідно до базового формату UNIMARC) застосовуються Альфа 3 коди мов, наведені в додатку відповідно до ISO 639 2 «Codes for the representation of names of languages: alpha-3 codes)» («Коди представлення назв мов: альфа 3 коди»), який було розроблено у 1998 році Об’єднаною робочою групою Міжнародної організації з стандартизації та опубліковано TC37/SC2-TC46/SC4. ISO 639 2 містить два переліки кодів мов: бібліографічний (B), використовуваний у записах УКРМАРК, і термінологічний (T). Детальнішу інформацію можна одержати в Бібліотеці Конгресу США за адресою:
 +
 +
http://lcweb.loc.gov/marc/iso639.html
 +
 +
Кодовий набір B з урахуванням декількох відхилень можна вважати ідентичним до переліку кодів мов MARC21. Саме його й було адаптовано для UNIMARC.
 +
 +
Незначна кількість кодів ISO 639 2 відрізняється від застосовуваних раніше кодів ISO 639. Щоб ознайомитися з внесеними до переліку змінами, варто звернутися до Бібліотеки Конгресу США за адресою:
 +
 +
http://leweb.loc.gov/marc/isochange_ann.html
 +
 +
або за адресою:
 +
 +
http://ifla.org/VI/3/ubcim.html"http://ifla.org/VI/3/ubcim.html
 +
Характеристика переліку
 +
 +
Додаток А «Коди мов» складається з абеткового переліку мов, укладеного на основі покажчику кодів переліку B ISO 639-2 з використанням абеткового покажчика мов.
 +
 +
Наведені в переліку мнемонічні коди утворюються з англійської форми назв мов і записуються трьома малими латинськими літерами.
 +
 +
Включення
 +
 +
До переліку включено тільки ті мови, які мають писемність. У разі, коли розмовна мова записується за допомогою двох різних наборів символів (приміром, сербська та хорватська мови мають одну розмовну мову, проте перша записується кирилицею, а друга — латиницею, тому до переліку занесено коди обох мов):
 +
 +
Сербо-хорватська (кирилиця) [scc]
 +
Сербо-хорватська (латиниця) [scr]
 +
Сербська [scc] (сербо-хорватська (кирилиця))
 +
Хорватська [scr] (сербо-хорватська (латиниця))
 +
 +
Мовні групи
 +
 +
Деякі з кодів переліку призначено для великих мовних груп. Їх уведено замість надання кодів кожній окремій малій мові. Так, приміром, полабську мову відносять до мовної групи «Слов’янські (інші)» ([sla]) і тому їй не надається власного коду:
 +
 +
Форма давньої або застарілої мови, яка не має унікального коду, визначатиметься кодом великої мовної групи, до якої вона належить, а не кодом сучасної форми цієї мови. Наприклад, давньоукраїнська мова (мертва мова) визначатиметься кодом мовної групи слов’янських мов ([sla]), а не кодом сучасної української мови ([ukr]).
 +
 +
Критерій призначення дискретних кодів
 +
 +
Зазвичай використовуються тризначні літерні мнемонічні коди, утворені з перших початкових літер англійської форми назви мови. Винятком є випадки, коли назви кількох мов мають однакові початкові літери. Приміром,
 +
 +
малагасійська (Malagasy) [mlg]
 +
малайська (Malay) [may]
 +
малаяламська (Malayalam) [mal]
 +
мальтійська (Maltese) [mit]
 +
 +
Для визначення сучасних і застарілих форм деяких мов при утворенні коду використовувалися початкові літери кожного з слів з найменування мови. Наприклад:
 +
 +
середньоверхньонімецька (German (Middle High) (1050-1500)) [gmh]
 +
давньоверхньонімецька (German (Old High) (750-1050)) [goh]
 +
 +
У разі, коли багатомовному документу необхідно присвоїти єдиний код без надання переваги мові будь-якого з його фрагментів, прийнято використовувати код [mul]. Коли мову документу не визначено, застосовується код [und].
 +
 +
Доповненя і виправлення
 +
 +
У Додатку А коди, які вийшли з ужитку, позначені в круглих дужках знаком мінус, а нові — знаком плюс. Наприклад,
 +
[epo](+) Есперанто (Esperanto)
 +
[esp]( ) Есперанто (Esperanto)
  
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 19:36, 5 жовтня 2018

Додаток А: Коди мов

Appendix A: Language Codes

В УКРМАРК (відповідно до базового формату UNIMARC) застосовуються Альфа 3 коди мов, наведені в додатку відповідно до ISO 639 2 «Codes for the representation of names of languages: alpha-3 codes)» («Коди представлення назв мов: альфа 3 коди»), який було розроблено у 1998 році Об’єднаною робочою групою Міжнародної організації з стандартизації та опубліковано TC37/SC2-TC46/SC4. ISO 639 2 містить два переліки кодів мов: бібліографічний (B), використовуваний у записах УКРМАРК, і термінологічний (T). Детальнішу інформацію можна одержати в Бібліотеці Конгресу США за адресою:

http://lcweb.loc.gov/marc/iso639.html

Кодовий набір B з урахуванням декількох відхилень можна вважати ідентичним до переліку кодів мов MARC21. Саме його й було адаптовано для UNIMARC.

Незначна кількість кодів ISO 639 2 відрізняється від застосовуваних раніше кодів ISO 639. Щоб ознайомитися з внесеними до переліку змінами, варто звернутися до Бібліотеки Конгресу США за адресою:

http://leweb.loc.gov/marc/isochange_ann.html

або за адресою:

http://ifla.org/VI/3/ubcim.html"http://ifla.org/VI/3/ubcim.html Характеристика переліку

Додаток А «Коди мов» складається з абеткового переліку мов, укладеного на основі покажчику кодів переліку B ISO 639-2 з використанням абеткового покажчика мов.

Наведені в переліку мнемонічні коди утворюються з англійської форми назв мов і записуються трьома малими латинськими літерами.

Включення

До переліку включено тільки ті мови, які мають писемність. У разі, коли розмовна мова записується за допомогою двох різних наборів символів (приміром, сербська та хорватська мови мають одну розмовну мову, проте перша записується кирилицею, а друга — латиницею, тому до переліку занесено коди обох мов):

Сербо-хорватська (кирилиця) [scc] Сербо-хорватська (латиниця) [scr] Сербська [scc] (сербо-хорватська (кирилиця)) Хорватська [scr] (сербо-хорватська (латиниця))

Мовні групи

Деякі з кодів переліку призначено для великих мовних груп. Їх уведено замість надання кодів кожній окремій малій мові. Так, приміром, полабську мову відносять до мовної групи «Слов’янські (інші)» ([sla]) і тому їй не надається власного коду:

Форма давньої або застарілої мови, яка не має унікального коду, визначатиметься кодом великої мовної групи, до якої вона належить, а не кодом сучасної форми цієї мови. Наприклад, давньоукраїнська мова (мертва мова) визначатиметься кодом мовної групи слов’янських мов ([sla]), а не кодом сучасної української мови ([ukr]).

Критерій призначення дискретних кодів

Зазвичай використовуються тризначні літерні мнемонічні коди, утворені з перших початкових літер англійської форми назви мови. Винятком є випадки, коли назви кількох мов мають однакові початкові літери. Приміром,

малагасійська (Malagasy) [mlg] малайська (Malay) [may] малаяламська (Malayalam) [mal] мальтійська (Maltese) [mit]

Для визначення сучасних і застарілих форм деяких мов при утворенні коду використовувалися початкові літери кожного з слів з найменування мови. Наприклад:

середньоверхньонімецька (German (Middle High) (1050-1500)) [gmh] давньоверхньонімецька (German (Old High) (750-1050)) [goh]

У разі, коли багатомовному документу необхідно присвоїти єдиний код без надання переваги мові будь-якого з його фрагментів, прийнято використовувати код [mul]. Коли мову документу не визначено, застосовується код [und].

Доповненя і виправлення

У Додатку А коди, які вийшли з ужитку, позначені в круглих дужках знаком мінус, а нові — знаком плюс. Наприклад, [epo](+) Есперанто (Esperanto) [esp]( ) Есперанто (Esperanto)

Див. також