Відмінності між версіями «Додаток A: Коди мов»
Dubyk (обговорення • внесок) |
Dubyk (обговорення • внесок) (→Вступ) |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
або за адресою: http://ifla.org/VI/3/ubcim.html | або за адресою: http://ifla.org/VI/3/ubcim.html | ||
− | + | ==Характеристика переліку== | |
Додаток А «''Коди мов''» складається з абеткового переліку мов, укладеного на основі покажчику кодів переліку B ISO 639-2 з використанням абеткового покажчика мов. | Додаток А «''Коди мов''» складається з абеткового переліку мов, укладеного на основі покажчику кодів переліку B ISO 639-2 з використанням абеткового покажчика мов. | ||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
Наведені в переліку мнемонічні коди утворюються з англійської форми назв мов і записуються трьома малими латинськими літерами. | Наведені в переліку мнемонічні коди утворюються з англійської форми назв мов і записуються трьома малими латинськими літерами. | ||
− | + | ===Включення=== | |
До переліку включено тільки ті мови, які мають писемність. У разі, коли розмовна мова записується за допомогою двох різних наборів символів (приміром, сербська та хорватська мови мають одну розмовну мову, проте перша записується кирилицею, а друга — латиницею, тому до переліку занесено коди обох мов): | До переліку включено тільки ті мови, які мають писемність. У разі, коли розмовна мова записується за допомогою двох різних наборів символів (приміром, сербська та хорватська мови мають одну розмовну мову, проте перша записується кирилицею, а друга — латиницею, тому до переліку занесено коди обох мов): | ||
− | Сербо-хорватська (кирилиця) [scc] | + | :Сербо-хорватська (кирилиця) [scc] |
− | Сербо-хорватська (латиниця) [scr] | + | :Сербо-хорватська (латиниця) [scr] |
− | Сербська [scc] (сербо-хорватська (кирилиця)) | + | :Сербська [scc] (сербо-хорватська (кирилиця)) |
− | Хорватська [scr] (сербо-хорватська (латиниця)) | + | :Хорватська [scr] (сербо-хорватська (латиниця)) |
− | Мовні групи | + | ===Мовні групи=== |
− | Деякі з кодів переліку призначено для великих мовних груп. Їх уведено замість надання кодів кожній окремій малій мові. Так, приміром, полабську мову відносять до мовної групи | + | Деякі з кодів переліку призначено для великих мовних груп. Їх уведено замість надання кодів кожній окремій малій мові. Так, приміром, полабську мову відносять до мовної групи «''Слов’янські (інші)''» (['''sla''']) і тому їй не надається власного коду: |
− | Форма давньої або застарілої мови, яка не має унікального коду, визначатиметься кодом великої мовної групи, до якої вона належить, а не кодом сучасної форми цієї мови. Наприклад, давньоукраїнська мова (мертва мова) визначатиметься кодом мовної групи слов’янських мов ([sla]), а не кодом сучасної української мови ([ukr]). | + | Форма давньої або застарілої мови, яка не має унікального коду, визначатиметься кодом великої мовної групи, до якої вона належить, а не кодом сучасної форми цієї мови. Наприклад, давньоукраїнська мова (мертва мова) визначатиметься кодом мовної групи слов’янських мов (['''sla''']), а не кодом сучасної української мови (['''ukr''']). |
− | Критерій призначення дискретних кодів | + | ===Критерій призначення дискретних кодів=== |
Зазвичай використовуються тризначні літерні мнемонічні коди, утворені з перших початкових літер англійської форми назви мови. Винятком є випадки, коли назви кількох мов мають однакові початкові літери. Приміром, | Зазвичай використовуються тризначні літерні мнемонічні коди, утворені з перших початкових літер англійської форми назви мови. Винятком є випадки, коли назви кількох мов мають однакові початкові літери. Приміром, | ||
− | малагасійська (Malagasy) [mlg] | + | :малагасійська (Malagasy) [mlg] |
− | малайська (Malay) [may] | + | :малайська (Malay) [may] |
− | малаяламська (Malayalam) [mal] | + | :малаяламська (Malayalam) [mal] |
− | мальтійська (Maltese) [mit] | + | :мальтійська (Maltese) [mit] |
Для визначення сучасних і застарілих форм деяких мов при утворенні коду використовувалися початкові літери кожного з слів з найменування мови. Наприклад: | Для визначення сучасних і застарілих форм деяких мов при утворенні коду використовувалися початкові літери кожного з слів з найменування мови. Наприклад: | ||
− | середньоверхньонімецька (German (Middle High) (1050-1500)) [gmh] | + | :середньоверхньонімецька (German (Middle High) (1050-1500)) [gmh] |
− | давньоверхньонімецька (German (Old High) (750-1050)) [goh] | + | :давньоверхньонімецька (German (Old High) (750-1050)) [goh] |
− | У разі, коли багатомовному документу необхідно присвоїти єдиний код без надання переваги мові будь-якого з його фрагментів, прийнято використовувати код [mul]. Коли мову документу не визначено, застосовується код [und]. | + | У разі, коли багатомовному документу необхідно присвоїти єдиний код без надання переваги мові будь-якого з його фрагментів, прийнято використовувати код ['''mul''']. Коли мову документу не визначено, застосовується код ['''und''']. |
− | + | ===Доповнення і виправлення=== | |
У Додатку А коди, які вийшли з ужитку, позначені в круглих дужках знаком мінус, а нові — знаком плюс. Наприклад, | У Додатку А коди, які вийшли з ужитку, позначені в круглих дужках знаком мінус, а нові — знаком плюс. Наприклад, | ||
− | [epo](+) Есперанто (Esperanto) | + | :['''epo'''](+) Есперанто (Esperanto) |
− | [esp]( ) Есперанто (Esperanto) | + | :['''esp''']( ) Есперанто (Esperanto) |
== Див. також == | == Див. також == |
Версія за 09:55, 6 жовтня 2018
Зміст
Додаток А: Коди мов
Appendix A: Language Codes
Вступ
В УКРМАРК (відповідно до базового формату UNIMARC) застосовуються коди мов Альфа 3, наведені в додатку відповідно до ISO 639 2 «Codes for the representation of names of languages: alpha-3 codes)» («Коди представлення назв мов: альфа 3 коди»), який було розроблено у 1998 році Об’єднаною робочою групою Міжнародної організації з стандартизації та опубліковано TC37/SC2-TC46/SC4. ISO 639 2 містить два переліки кодів мов: бібліографічний (B), використовуваний у записах УКРМАРК, і термінологічний (T). Детальнішу інформацію можна одержати в Бібліотеці Конгресу США за адресою: http://lcweb.loc.gov/marc/iso639.html
Кодовий набір B з урахуванням декількох відхилень можна вважати ідентичним до переліку кодів мов MARC21. Саме його й було адаптовано для UNIMARC.
Незначна кількість кодів ISO 639 2 відрізняється від застосовуваних раніше кодів ISO 639. Щоб ознайомитися з внесеними до переліку змінами, варто звернутися до Бібліотеки Конгресу США за адресою: http://leweb.loc.gov/marc/isochange_ann.html
або за адресою: http://ifla.org/VI/3/ubcim.html
Характеристика переліку
Додаток А «Коди мов» складається з абеткового переліку мов, укладеного на основі покажчику кодів переліку B ISO 639-2 з використанням абеткового покажчика мов.
Наведені в переліку мнемонічні коди утворюються з англійської форми назв мов і записуються трьома малими латинськими літерами.
Включення
До переліку включено тільки ті мови, які мають писемність. У разі, коли розмовна мова записується за допомогою двох різних наборів символів (приміром, сербська та хорватська мови мають одну розмовну мову, проте перша записується кирилицею, а друга — латиницею, тому до переліку занесено коди обох мов):
- Сербо-хорватська (кирилиця) [scc]
- Сербо-хорватська (латиниця) [scr]
- Сербська [scc] (сербо-хорватська (кирилиця))
- Хорватська [scr] (сербо-хорватська (латиниця))
Мовні групи
Деякі з кодів переліку призначено для великих мовних груп. Їх уведено замість надання кодів кожній окремій малій мові. Так, приміром, полабську мову відносять до мовної групи «Слов’янські (інші)» ([sla]) і тому їй не надається власного коду:
Форма давньої або застарілої мови, яка не має унікального коду, визначатиметься кодом великої мовної групи, до якої вона належить, а не кодом сучасної форми цієї мови. Наприклад, давньоукраїнська мова (мертва мова) визначатиметься кодом мовної групи слов’янських мов ([sla]), а не кодом сучасної української мови ([ukr]).
Критерій призначення дискретних кодів
Зазвичай використовуються тризначні літерні мнемонічні коди, утворені з перших початкових літер англійської форми назви мови. Винятком є випадки, коли назви кількох мов мають однакові початкові літери. Приміром,
- малагасійська (Malagasy) [mlg]
- малайська (Malay) [may]
- малаяламська (Malayalam) [mal]
- мальтійська (Maltese) [mit]
Для визначення сучасних і застарілих форм деяких мов при утворенні коду використовувалися початкові літери кожного з слів з найменування мови. Наприклад:
- середньоверхньонімецька (German (Middle High) (1050-1500)) [gmh]
- давньоверхньонімецька (German (Old High) (750-1050)) [goh]
У разі, коли багатомовному документу необхідно присвоїти єдиний код без надання переваги мові будь-якого з його фрагментів, прийнято використовувати код [mul]. Коли мову документу не визначено, застосовується код [und].
Доповнення і виправлення
У Додатку А коди, які вийшли з ужитку, позначені в круглих дужках знаком мінус, а нові — знаком плюс. Наприклад,
- [epo](+) Есперанто (Esperanto)
- [esp]( ) Есперанто (Esperanto)
Див. також
- Додатки UNIMARC
- Додаток А: Коди мов, НБУВ (укр.)
- A: Коды наименований языков, RUSMARC (рос.)
- Annexe A : Codes de langue, BnF (фр.)
- А: Коды наименований языков, BELMARC (рос.)
- Приложение А: Кодове за езици, СБИР (болг.)
- Dodatek A - Seznam polj/podpolj, IZUM (словен.)