<div class="noautonum">__TOC__</div> Пет Ріва, Патрік Ле Бьоф та Майя Жумер'''Редакційна група з консолідації Групи IFLA з перегляду FRBR'''

Редакційна група '''Визначення концептуальної еталонної моделі для забезпечення базису з консолідаціїГрупи IFLA з перегляду FRBRаналізу неадміністративних метаданих, пов’язаних із бібліотечними ресурсами'''

''(CC By) Пет Ріва, Патрік Ле Бьоф та Майя Жумер, 2017''

З моменту першої публікації Функціональних вимог до бібліографічних записів (''FunctionalRequirements for Bibliographic Records, FRBR'') у 1998 році, ''родина концептуальних моделейфункціональних вимог '' (далі – '''ФВ''') збільшилася до трьох окремих моделей для спеціальних

до авторитетних даних (''Functional Requirements for Authority Data, FRAD'') та Функціональнівимоги до предметних авторитетних даних (''Functional Requirements for Subject Authority Data,FRSAD''). 

 * FRBR – фінальний звіт Дослідницької групи IFLA з функціональних вимог добібліографічних записів. Дослідницьку групу створено в 1992 році, й звіт

 * FRAD були результатом напрацювань Робочої групи IFLA з розробкифункціональних вимог до авторитетних записів та їх нумерації (FRANAR).FRANAR засновано в квітні 1999 року Відділенням бібліографічного контролю таПрограмою універсального бібліографічного контролю та міжнародного MARC.Звіт затверджено Постійними комітетами Секції з каталогізації та Секції з

 * FRSAD – звіт Робочої групи IFLA з функціональних вимог до предметнихавторитетних записів (FRSAR), створеної в 2005 році. Звіт затвердженоПостійним комітетом Секції з класифікації та індексування IFLA в червні 2010року. Секцію 3.2.2 ''Фінального звіту '' FRBR, яка стосується визначення сутності вираження,виправлено в результаті прийняття рекомендацій Робочої групи з сутності ''вираження '' (2003-

FRBR OO FRBRoo були розширені: вони включили сутності, атрибути та зв’язки з моделей FRAD таFRSAD, відповідно, стартувала версія 2.0 FRBR OO FRBRoo. 

спеціальних інтересів CIDOC CRM (CIDOC CRM SIG), які брали участь у розробці FRBR OO FRBRoo версії

'''Редакційна група з консолідації (Consolidation Editorial Group)''' *Пет Ріва (Pat Riva), голова (Канада)*Патрік Ле Бьоф (Patrick Le Bœuf), Франція*Майя Жумер (Maja Žumer), Словенія '''Група з перегляду FRBR (FRBR Review Group)'''*Марі Балікова (Marie Balíková), член-кореспондент, 2013-*Марія Віолета Бертоліні (María Violeta Bertolini), 2015-2016*Андерс Като (Anders Cato), 2006-2009*Раджеш Чандракар (Rajesh Chandrakar), 2009-2013*Алан Данскін (Alan Danskin), 2005-2009*Барбора Дробікова (Barbora Drobíková), 2015-*Гордон Даншир (Gordon Dunsire), 2009-*Єлена Есколано Родрігез (Elena Escolano Rodríguez), 2011-2015, член-кореспондент, 2015-*Агнесе Галеффі (Agnese Galeffi), 2015-*Массімо Джентілі-Тедескі (Massimo Gentili-Tedeschi), 2015-*Бен Гу (Ben Gu), 2015-*Патрік Ле Бьоф (Patrick Le Bœuf), 2013-*Франсуаза Лереш (Françoise Leresche), 2007-2015*Філіберто Феліпе Мартінез-Ареллано (Filiberto *Felipe Martínez-Arellano), 2011-2013*Таня Мерчун (Tanja Merčun), 2013-*Анке Мейер-Хесс (Anke Meyer-Hess), 2013-*Ева Муртомаа (Eeva Murtomaa), 2007-2011, член-кореспондент, 2011-*Кріс Олівер (Chris Oliver), голова 2013-*Ед О’Ніл (Ed O’Neill), 2003-2007 та голова Робочої групи з агрегацій (Working Group on

*Гленн Паттон (Glenn Patton), 2003-2009*Пет Ріва (Pat Riva), голова 2005-2013*Міріам Сефстрьом (Miriam Säfström), 2009-2014*Афіна Салаба (Athena Salaba), 2013-*Барбара Тіллетт (Barbara Tillett), 2003-2011*Майя Жумер (Maja Žumer), 2005-2013 '''Контактні особи Групи з перегляду ISBD:'''*Мірна Віллер (Mirna Willer), 2011-2015*Франсуаза Лереш (Françoise Leresche), 2015- '''Контактні особи Мережі ISSN (ISSN Network):'''*Франсуа-Ксав’є Пелегрен (François-Xavier Pelegrin), 2012-2014*Клеман Урі (Clément Oury), 2015- 

*Андерс Като (Anders Cato), 2010*Массімо Джентілі-Тедескі (Massimo Gentili-Tedeschi), 2013-2014*Дороті МакГеррі (Dorothy McGarry), 2011*Гленн Паттон (Glenn Patton), 2009-2011*Міріам Сефстрьом (Miriam Säfström), 2016*Джей Вейц (Jay Weitz), 2014, 2016 Учасники CIDOC CRM SIG, які брали активну участь у розробці FRBR OO FRBRoo, версії 2.4:*Тронд Аальберг (Trond Aalberg)*Криссула Бекіарі (Chryssoula Bekiari)*Мартін Доерр (Martin Doerr), голова CIDOC CRM SIG

*Міка Найман (Mika Nyman)*Крістіан-Еміль Оре (Christian-Emil Ore)*Річард Сміраглі (Richard Smiraglia)*Стівен Стед (Stephen Stead)

 :«Дослідження використовує метод аналізу сутності, що починається з виокремленнясутностей, які є ключовими об’єктами інтересу користувачів у бібліографічних записах.Після цього, дослідження ідентифікує характеристики або атрибути, які асоціюються зкожною сутністю та зв’язки між сутностями, що найбільш важливі для користувачів підчас формулювання бібліографічних пошуків, інтерпретування відповідей на такі пошукита під час «навігації» сукупністю сутностей, описаних у бібліографічних записах. Модель,розроблена в дослідженні, є вичерпною за призначенням, але не всебічною з точки зорусутностей, атрибутів та зв’язків, які вона визначає. Модель працює на концептуальномурівні; вона не містить аналізу такого рівня, що потрібен для повністю розробленої моделіданих». (FRBR, с. 4) 

значущих атрибутів ''вираження'', характерних для ресурсів певних типів (як от: ''мова'',''картографічний масштаб, тональність'', ''засіб виконання''), передбачені. Це показує як модель

назвою ''атрибут типового вираження '' для сутності ''твір''. Модель є комплексною на

== <span id="5.5"></span>5.5. Моделювання бібліографічних ідентичностей == Моделювання бібліографічних ідентичностей (або персон) у IFLA LRM використовує сутністьномен та зв’язок «має найменування». Зв'язок «має найменування» є зв’язком типу «один-до-багатьох» і утримується між екземплярами будь-якої сутності та різними номенами, якізастосовуються для такого екземпляра. Екземпляри всіх сутностей мають численні зв’язки«найменування» з різними номенами. Різні номени для одного й того ж екземпляра сутності,ймовірно, будуть відрізнятися значеннями одного або більше атрибутів номена (як от мова,система письма, схема тощо).Зокрема, особи (визначені як: окрема людська істота), як правило, мають декілька номенів;використання кожного номена може регулюватися багатьма чинниками, включно з наданнямпереваги для окремих номенів в окремих контекстах. Атрибут номена контекст використаннязастосовується для запису тих аспектів такого контексту, які вважаються відповідними під часвизначення відмінності між бібліографічними ідентичностями, які визнаються окремими впевному бібліографічному середовищі. Відповідний контекст може бути простим для чіткоговикладу, або таким, що базується на декількох характеристиках. В простій ситуації контекствикористання може стосуватися номена (або номенів), які використовувалися особою під часпублікації літературних творів, тоді як інший кластер номенів може визначатися як такий, щовикористовувався тією ж особою під час публікації наукових творів. У більш складномувипадку, контекст використання може знадобитися, для встановлення різниці між номенами,використаними особою під час написання серії романів про якийсь уявний світ, від іншихноменів, використаних цією ж особою під час написання іншої серії романів про інший уявнийсвіт.У моделі бібліографічна ідентичність – це кластер номенів, використаних особою в одномубібліографічно-значимому контексті або контекстах. Які види відмінностей в контекстівикористання викликають розпізнавання окремих бібліографічних ідентичностей і, відповідно,конкретне поводження з ними, залежить від правил каталогізації або системи організації знань.Наприклад, декілька псевдонімів для однієї і тієї ж особи можуть вимагати кількох точокдоступу, яким надається перевага, згідно з правилами каталогізації, але лише єдиногокласифікаційного номера.Відповідно, до деяких сучасних правил каталогізації, авторитетні записи на імена/назви, якправило, створюються для кожного окремого бібліографічно-важливого кластера номена абоідентичності, та інформація про екземпляр сутності, на який посилаються номени, як правило,також записується в авторитетний запис. Коли відомо, що декілька різних кластерів номенівпов'язані з одним основним екземпляром сутності, сучасна практика може дозволятипов'язувати авторитетні записи для таких кластерів, які містяться в одному авторитетномуфайлі.Бібліографічні ідентичності, сформовані з допомогою кластерів номенів – це тип res. Вони єдостатньо стійкими для призначення їм номенів, таких як Міжнародний ідентифікаторстандартних найменувань (International Standard Name Identifier (ISNI)), який є номеном(ідентифікатором типу) і присвоюється публічним ідентичностям. ISNI, точка доступу, якійнадається перевага, та декілька варіантних точок доступу – всі вони можуть бути номенамиоднієї бібліографічної ідентичності, і тому еквівалентними номенами для цієї ідентичності (res).ПРИКЛАДРеальна особа використовує два окремі кластери номенів з різним контекстом; кожен з цихкластерів включає три номени. Оскільки, така різниця в контексті використання є значущою вконкретному каталогізаційному коді, то правила каталогізації передбачають створення в межахкожного кластера одного номена в формі точки доступу, якій надається перевага, та іншої –варіантної точки доступу. Кожен кластер може бути записаний в окремому авторитетномузаписі, два записи можуть пов’язуватися між собою, таким чином їхній зв'язок з однією і тієюж особою стає явним.Особа 1:Номен 1: Контекст (детективи), Категорія (форма точки доступу, якій надаєтьсяперевага)Номен 2: Контекст (детективи), Категорія (варіантна форма точки доступу)Номен 3: Контекст (детективи), Категорія (ідентифікатор типу ISNI)Номен 4: Контекст (романтичні романи), Категорія (форма точки доступу, якійнадається перевага)Номен 5: Контекст (романтичні романи), Категорія (варіантна форма точкидоступу)Номен 6: Контекст (романтичні романи), Категорія (ідентифікатор типу ISNI) У деяких реальних ситуаціях, каталогізатор може не знати, чи використовується один кластерноменів однією особою, як інший окремий кластер номенів. Крім того, каталогізатор може незнати (і не повинен знати), чи є будь-який з цих номенів формою справжнього, юридичногоімені особи. Тому, за браком повних знань, повний набір можливих зв'язків між цимикластерами номенів записати неможливо, але в інших відношеннях це не впливає назабезпечення доступу до ресурсів. У деяких випадках все, що може знати каталогізаторнапевне, це те, що цей номен подається в даних про прояв, де прописана відповідальність заякийсь аспект твору або вираження. Формулювання даних може відповідати припущенню, щоагент є особою, або ж може справляти інше враження. Знання каталогізатора в реальному світіпризведе до висновку, що, оскільки, існує вираження твору, то деякий реальний агент (абокілька агентів) були відповідальними за його створення, незалежно від того, наскільки великакількість інформації про цих агентів є доступною.Під час будь-якого застосування, правила каталогізації потребують використання практики зобробки осіб та їхніх кластерів номенів. Як правило, правила каталогізації роблять припущенняза замовчуванням, що кожен кластер номена, використаний у відповідному контекстівикористання, – це найменування єдиної особи, а потім забезпечують умови для додаваннявідповідних зв'язків між бібліографічними ідентичностями, коли це виявляється не так. Такіінші випадки включають використання в різних контекстах декількох бібліографічнихідентичностей однією особою (справжнє ім'я та псевдонім, або кілька псевдонімів). І навпаки,єдиний кластер номена, сформульований за зразком, який за культурними традиціямипов'язується з індивідуальними особами, насправді може ідентифікувати колективного агента,який складається з декількох осіб (спільні псевдоніми). == <span id="5.6"></span>5.6. Атрибути типового вираження == У строгому формальному значенні, в межах моделі всі вираження твору є рівними як реалізаціїтвору. Проте, дослідження кінцевих користувачів вказує на те, що вони вважають певніхарактеристики невід’ємними ознаками творів. І ті вираження, які відображають такіхарактеристики, можна виділити – щоб найкраще відобразити наміри творців такого твору.Усвідомлена «відстань» між конкретним вираженням та уявленням про «ідеальне» вираженнячасто представляє інтерес і може використовуватися як критерій відбору для виражень. Кінцевікористувачі шукають вираження, які відображають «оригінальні» характеристики для різнихцілей і особливо зацікавлені в проявах таких виражень.У багатьох ситуаціях типові або «канонічні» характеристики легко ідентифікуються як такі,що відображаються в першому або оригінальному вираженні твору, яке, зі свого боку,втілене в першому прояві твору. Інші вираження, якщо відома повна історія твору, можнарозглядати як мережу походжень та трансформацій, яка бере відлік з оригінальноговираження. Інші ситуації не так чітко окреслені. Текстові твори, від початку випущеніодночасно двома або більше мовами, жодна з яких не визначається як оригінальна мова(наприклад, урядові документи багатомовних країн або публікації багатонаціональнихорганізацій), можуть розглядатися як такі, що мають кілька «оригінальних» мов, або як такі,що не мають єдиної «оригінальної» мови взагалі. Аналогічним чином, музичні твори зальтернативним інструментуванням можуть вважатися, такими, що мають декілька«оригінальних» значень для атрибута засіб виконання. У деяких випадках, історіяпоходження вираження твору досить складна, оскільки, властивості вираження, якірозглядаються як «канонічні» сучасними користувачами під час ідентифікації твору,насправді в оригінальному вираженні присутніми не були.Кінцеві користувачі інтуїтивно розуміють, що Гамлет Вільяма Шекспіра пов'язаний занглійською мовою, а його літературна форма – це п'єса. Користувачі вважатимуть, що похіднівираження, такі як скорочення або переклади – це окремі вираження твору, більш віддаленівід «оригінального» вираження, ніж повні видання англійською мовою. Таке судженняґрунтується на культурних знаннях та припущеннях про те, якими були ранні вираження п'єси,навіть якщо мало хто з кінцевих користувачів безпосередньо мав справу з ранніми проявамицих виражень.Схожа ситуація з музичними творами – через культурні знання, кінцеві користувачірозглядають фортепіанну сонату Франца Шуберта D. 959 в тональності A мажор як твір дляфортепіано у формі сонати, без посилання на конкретні партитури або записані виконання.Швидше за все, численні партитури та записані виконання розглядатимуться як такі, щооднаково відображають ці типові (канонічні) або репрезентативні атрибути.Така екстраполяція характеристик, важливих для ідентифікації твору, відбувається навіть тоді,коли всі ранні вираження та прояви втрачені; прикладом може бути ситуація з класичнимитекстами, які спочатку передавалися усним шляхом. Кінцеві користувачі все ще вважають, щоОдіссея Гомера пов'язана з класичною грецькою мовою і що це – епічна поема, хоч найпершіверсії, які дійшли до нашого часу – значно пізніші за оригінальне творіння, а авторство Гомера,як індивідуального творця, піддається сумніву. Деякі характеристики можуть бути виведені,навіть, для втрачених творів без наявних виражень чи проявів, доти, доки існують інші докази.Оскільки кінцеві користувачі сприймають певні характеристики як безпосередньо пов’язані зтвором, або ж як такі, що є невід’ємними від самого твору, – ці характеристики корисні якзасіб опису та ідентифікації твору. Значення таких атрибутів вираження можна абстрактно«переносити» на твір та використовувати для ідентифікації твору, хоч, суворо кажучи, ціатрибути стосуються характеристик вираження, а не характеристик твору.У моделі атрибут твору, з назвою атрибут типового вираження, дозволяє записувати значеннятих атрибутів, які умовно приписуються до рівня «твір», через такий розумовий процес. Цейатрибут визначається в моделі як прагматичний спосіб «паркування» інформації під твором, тазасіб для уникнення необхідності записувати інформацію в поєднанні з будь-яким конкретнимвираженням. Така оптимізація особливо зручна, коли реальні типові вираження в базі данихнепотрібні, оскільки жодних проявів цих виражень не представлено.Для будь-якого вираження твору значення однакових атрибутів на рівні вираження,дозволяють грубо вимірювати «відстань» між певним вираженням та вираженнями, які будутьсприйматися як типові або «канонічні». Багато виражень твору, по суті, можуть мати однаковізначення атрибутів типового вираження і, в такий спосіб, формувати мережу або кластерканонічних виражень. Оскільки, атрибути твору відрізняються від атрибутів вираження-джерела, то немає протиріччя в тому, що існує вираження твору з значеннями цих атрибутів,які відрізняються від значень, записаних як атрибути типового вираження.Модель забезпечує оболонку для таких значущих атрибутів через декларування єдиного,багатозначного атрибута для твору. Однак, під час застосування потрібно буде зазначати, якіатрибути вважаються важливими для ідентифікації творів та забезпечувати відповідні підтипидля атрибута атрибут типового вираження. Підтипи можуть визначатися по-різному, залежновід значення атрибута категорія твору. Наприклад, для переважно текстових творів, можнавибрати атрибут вираження – мову. Для картографічних творів важливим може бути атрибутвираження картографічний масштаб, але не атрибут мова. Багато атрибутів вираження маютьпотенціал для затвердження їх у якості атрибутів типового вираження для деяких категорійтвору. Наприклад, атрибути цільова аудиторія, картографічний масштаб, мова, тональність,засіб виконання, визначені в моделі, можуть бути використані з високою ймовірністю.Для скорочення введення даних, модуль каталогізації може реалізувати «автоматичне»просування атрибута типового вираження для відповідних атрибутів вираження – в переважнійбільшості випадків, коли нові твори реалізуються через єдиний прояв єдиного вираження. Цетакож часто стосується (але не завжди) творів мистецтва.Модель не визначає критерії, які повинні застосовуватися для визначення репрезентативностідля значень будь-якого окремого атрибута вираження; це здійснюється відповідноюкаталогізаційною практикою. Такий процес прийняття рішень буде часто стосуватисяхарактеристики, яку відображає оригінальне вираження твору, а також рішень для тихвипадків, коли немає чіткого оригінала, оригінал не зберігся або каталогізатор має недостатньоінформації щодо цього. Такі практичні критерії можуть включати судження про доцільністьпевних характеристик вираження для сукупності кінцевих користувачів, наприклад, длядовільного відбору серед кількох рівнозначних «оригінальних» виражень, одне з яких – мовоюкаталогу.ПРИКЛАДТвір: створений: Louise Pennyмає назву (твір): Still lifeмова (атрибут типового вираження): English (Англійська)категорія твору: Novel (Роман)Вираження 1 (відповідає атрибутам типового вираження):має мову: English (Англійська)має назву: Still lifeстворене: Louise PennyВираження 2 (не відповідає атрибутові типового вираження - мова):має мову: French (Французька)має назву: Nature morteстворене (перекладач): Michel Saint-Germain == <span id="5.7"></span>5.7. Моделювання агрегацій == Агрегація визначається як прояв, який втілює численні вираження. Існує три окремі типиагрегацій:Агреговані зібрання вираженьЗібрання – це набори численних, незалежно створених виражень, «опублікованих»разом в єдиному прояві. Зібрання включають вибрані твори, антології, монографічнісерії, випуски періодичних видань та інші схожі групи ресурсів. Приклади включаютьвипуски журналів (агрегації статей), декілька романів, опублікованих разом в єдиномутомі, книги з незалежно написаними частинами, компіляції на CD (агрегації окремихпісень), та різні зібрані/вибрані твори. Важлива особливість зібрань, як правило, –схожість індивідуальних творів за типом та/чи жанром, наприклад, зібрання романівокремого автора, пісні окремого виконавця або антологія поезії окремого жанру. Однак,у інших випадках, такі зібрання можуть бути випадковими зібраннями виражень.Агрегації, які є результатом розширенняАгрегації, отримані внаслідок розширення, відрізняються від зібрань, як правило тим,що складаються з єдиного самостійного твору, доповненого одним або більшезалежними творами. Такі агрегації виникають, коли вираження доповнюєтьсядодатковим матеріалом, який не є невід'ємною частиною оригінального твору, і суттєвоне змінює оригінальне вираження. Приклади творів, які розширюють, – це передмови,вступи, ілюстрації, примітки тощо, а також повні партитури з додатковимперекладенням для фортепіано. Матеріал, який розширює, може вважатися достатньозначним для надання йому окремої бібліографічної ідентифікації, або ж ні.Агрегації паралельних вираженьПрояви можуть втілювати численні паралельні вираження одного і того ж твору.Єдиний прояв, який містить вираження твору кількома мовами – це найбільш поширенаформа такого типу агрегацій. Вони, як правило, використовуються для публікаціїінструкцій та офіційних документів для багатомовних середовищ. Паралельнівираження також звичні в мережі інтернет, де користувачам надається доступ доеквівалентного матеріалу мовою на їхній вибір. Інші приклади включають публікаціютексту його оригінальною мовою з перекладом або DVD з кінофільмом, який даєможливість вибору мови озвучування та мов субтитрів.Прояви можуть містити численні вираження, згідно до зв'язку «багато-до-багато» міжвираженнями та проявами. Це єдиний зв'язок типу «багато-до-багато» серед сутностей твір,вираження, прояв та примірник (work, expression, manifestation, item - WEMI). Прояв можевтілювати численні вираження і вираження може бути втілене в численних проявах. Тоді яквираження може реалізовувати лише єдиний твір, а примірник може представляти лишеєдиний прояв.Моделювання агрегації просто як прояву окремих виражень може не розпізнавати творчихзусиль агрегатора або редактора. Процес агрегування виражень сам собою – цеінтелектуальне або мистецьке зусилля і тому відповідає критеріям сутності твір. У цьому сенсіагрегування відбувається на рівні вираження, оскільки лише вираження можуть бути об'єднані(або агреговані). У процесі об'єднання виражень і, отже, створення агрегованого прояву,агрегатор створює агрегуючий твір. Цей тип твору також виступає «клеєм», «оправою» або«будівельним розчином», який перетворює набір індивідуальних виражень в агрегацію.Прикладене зусилля може бути порівняно незначним – два існуючі романи, опубліковані разом,або може представляти виняткове зусилля, в результаті якого виникає агрегація, набагатоважливіша за значеням, ніж сума її частин (наприклад, антологія). Сутність агрегуючого твору– це критерії відбору та упорядкування. Він не містить самих агрегованих творів і до нього незастосовується зв'язок «ціле-частина». Агрегацію не слід плутати з творами, які створювалисяу вигляді частин, як от романи, що складаються з кількох частин.Моделювання агрегацій як прояву, який втілює численні вираження, є простим іпрямолінійним; твори та вираження обробляються однаково, незалежно від форми їхньоїпублікації або фізичного прояву, в якому вони матеріалізовані. Вираження може бутиопубліковане окремо, або ж втілене в прояві разом з іншими вираженнями. Ця загальна модельпроілюстрована на Малюнку 5.7.Хоч кожен агрегований прояв також втілює вираження агрегуючого твору, ці вираженняможуть вважатися або не вважатися достатньо значними для надання їм окремоїбібліографічної ідентифікації. Модель, однак, є гнучкою, і дозволяє описувати агрегуючий твірбудь-коли. Якщо агрегуючий твір не був ідентифікований спочатку, його можна описатипізніше, відповідно. В такий же спосіб можна описати раніше неописане розширення (як от,передмову), якщо воно вважається важливим, наприклад, у разі його перевидання у виглядіесе. Малюнок 5.7. Загальна модель для агрегацій «» == <span id="5.8"></span>5.8. Моделювання періодичних видань == Періодичні видання – це складні конструкції, які поєднують зв’язки «ціле/частина»та зв’язки агрегування: повний періодичний прояв має зв’язок «ціле/частина» зі своїми окремимивипусками, опублікованими через певні проміжки часу (навіть, якщо існуютьтакі періодичні видання, які мають лише один випуск); та кожен окремий випуск – це агрегація статей (навіть, якщо існуютьперіодичні видання, які іноді можуть складатися лише з однієї статті).Кожен випуск періодичного видання складається з агрегованого прояву, відповідно довизначення IFLA LRM агрегації як прояву, який втілює численні вираження, оскільки, коженвипуск втілює вираження численних творів, а також вираження агрегуючого твору, якезабезпечує план для агрегування цього випуску. З іншого боку, прояв складається з повногоперіодичного видання, яке як одне ціле випускалося послідовними частинами протягомпевного часу, зі зв’язком «ціле/частина» на рівні прояву (LRM-R26). У випадку з випускомперіодичної послідовності агрегованих проявів, відповідний агрегуючий твір визначається якперіодичний твір. У моделі, термін періодичний твір обмежується для використання саме зтаким специфічним типом агрегуючого твору; таке використання відрізняється від загальногобібліотечного використання для якого терміни «періодичний твір» та «періодичне видання» євзаємозамінними і обидва посилаються на результуючу послідовність агрегованих проявів.Періодичний твір дає початок послідовності агрегуючих творів, в результаті яких виникаютьокремі випуски через зв'язок «твір-натхнення» (LRM-R21). Незважаючи на розбіжності, ціагрегуючі твори, кожен поодинці, надихнуті загальною редакційною політикою, сфероюзастосування та стилем періодичного твору. Проте, періодичний твір не має зв’язку «ціле-частина» на рівні твір по відношенню до випусків.Опис періодичних творів особливо важко моделювати, оскільки він не обмежується лишеописом минулого, але також дозволяє кінцевим користувачам робити припущення щодо того,якою буде поведінка періодичного твору, принаймні, в найближчому майбутньому. Описувана"річ" могла різко змінитись у минулому, але може змінитися ще більш різко в майбутньому.Оскільки, сутність твір визначається в IFLA LRM як така, «що дозволяє ідентифікацію спільностізмісту між різними вираженнями», періодичний твір може моделюватися як окремий випадоксутності твір, хоча твердження «спільність змісту» не слід розуміти в тому ж сенсі, що і длямонографій. Кожен випуск періодичного видання агрегує окремі статті і тому неможливостверджувати, що однакові ідеї є загальними для різних виражень, втілених у проявах усіхвипусків, з яких складається періодичне видання. Але можливо стверджувати, що однакові ідеїприсутні в англомовному тексті «Ромео та Джульєтти» та в його італійському перекладі. Швидше за все, «спільність змісту», яка визначає періодичний твір, полягає в намірі видавцята редактора передати кінцевим користувачам відчуття того, що всі окремі випуски належатьдо ідентифікованого цілого, а також у підбірці редакторських концепцій (назва, загальна тема,впізнаваний макет, регулярна частота тощо), які допомагають передавати це відчуття.Така сукупність редакторських концепцій може еволюціонувати з часом, без втратиперіодичним твором його ідентичності. Так само можна сказати і про монографічні твори, зцього погляду: наприклад, концепції, виражені в шостому виданні Дарвіна «Про походженнявидів», не можна назвати повністю ідентичними концепціям, які були виражені в першомувиданні цього ж твору.Розглянемо випадок періодичного видання, випущеного з окремими регіональними«редакціями» (наприклад, журнал «The Wall Street journal», випущений в східній та західнійредакції). Використання терміна «редакція» створює враження, що цей випадок є аналогічнимвипадку з відомостями про видання (перевидання) монографії, які часто позначають двавираження одного твору. Однак, для періодичного твору, суть якого полягає в редакційнихконцепціях, які ведуть до виробництва випусків, які містять результуючий агрегований прояв,різниця між регіональними редакціями є достатньо значною для того, щоб призвести довиникнення двох окремих, хоч і пов'язаних, періодичних творів. Набагато зручніше розглядатибудь-яке періодичне видання як інший екземпляр сутності твір та визнавати існуванняспецифічних зв'язків (наприклад, «це споріднене локальне видання») серед екземплярівсутності періодичний твір. Однак, у цій моделі високого рівня, названі не всі специфічнізв’язки, які можуть мати місце між періодичними творами. Застосування, які потребуватимутьбільш детальної моделі для періодичних видань, заохочуються або до прийняття спеціальноїконцептуальної моделі для періодичних видань, такої як PRESS OO , або до декларування якуточнення для зв’язку вищого рівня «твір-трансформація» (LRM-R22), власного наборуспеціальних зв’язків між періодичними творами, згідно до загальної філософії моделі IFLA LRM.Підсумовуючи це, можна сказати, що будь-який періодичний твір має лише одне вираження ілише один прояв. Всі зв’язки між періодичними виданнями можна змоделювати як зв’язки«твір-до-твору», навіть, у тих випадках, коли всі випуски окремого періодичного видання,опубліковані до цього часу, агрегують переклади статей, які були агреговані у випусках іншогоперіодичного видання. Саме тут було б дуже спокусливо сказати, що текст першогоперіодичного видання є «перекладом» тексту другого видання і тому вони обидва, відповіднодо правил каталогізації, які зараз переважають в бібліотечному світі, є «вираженнями» одногоі того ж «твору». Проте, оскільки неможливо передбачити, що цей зв'язок збережеться вмайбутньому, було б неправильно моделювати ці два періодичні видання як звичайнівираження одного твору, і з онтологічної точки зору, набагато точніше розглядати їх якабсолютно окремі твори. Аналогічним чином, коли періодичне видання випускається в формідрукованих випусків, а інше періодичне видання випускається в вигляді PDF-файлів,доступних онлайн, а також коли після ретельного вивчення всіх випусків двох періодичнихвидань, випущених до цього часу, виявиться, що зміст PDF-файлів є строго ідентичним змістудрукованих випусків, було б дуже спокусливо змоделювати ці два періодичні видання як двапрояви одного вираження одного твору. Але знову ж таки, неможливо стверджувати, щоперіодичне видання, випущене на папері, буде відповідати з часом періодичному виданнюонлайн і що цей зв'язок буде утримуватися в довгостроковій перспективі.Однак, залишається можливість розширення IFLA LRM, відповідно до потреб, які необхіднозадовольнити під час окремого застосування моделі, через визначення додаткових сутностей,які включають, скажімо, паперове видання журналу та його видання в інтернеті; всілінгвістичні редакції журналу, опубліковані декількома мовами як окремі видання; всі локальніредакції журналу тощо. З цієї причини, ISSN можна розглядати як засіб ідентифікації окремогоперіодичного твору, тоді як про ISSN-L можна говорити як про засіб ідентифікації конкретноговипадку такої додаткової сутності, коли на момент каталогізації визначене періодичне виданняодночасно випускається в друкованій формі та як файли PDF.